Порівняльний аналіз традиційних та координатних систем інтервального регулювання руху поїздів

Анотація

В системах автоблокування перегін розбивається на фіксовані блок-ділянки, довжина яких повинна бути не менше максимального гальмівного шляху поїзда. Такий підхід не дозволяє забезпечити потенційно можливу пропускну здатність перегону для різних типів поїздів: вантажних, пасажирських, приміських. Крім цього в традиційних системах автоблокування застосовуються матеріаломісткі та дорогі рейкові кола, прохідні світлофори, кабельні лінії, пристрої захисту та узгодження, які потребують високих експлуатаційних витрат. Однією із альтернатив систем автоблокування з фіксованими блок-ділянками можуть стати координатні системи інтервального регулювання на базі радіозв’язку. Для порівняння різних типів систем інтервального регулювання були проведені розрахунки пропускної здатності перегону та мінімального міжпоїзного інтервалу. Отримані результати показують, що координатні системи дозволяють збільшити пропускну здатність перегону у порівнянні з трьохзначною системою автоблокування. Крім цього координатні системи дозволяють зберегти високу пропускну здатність при різних швидкостях руху поїзда та забезпечують можливість реалізувати потенційну пропускну здатність перегону при оптимальній швидкості поїзда. Найменший міжпоїзний інтервал спостерігається при високих швидкостях та великих прискореннях гальмування. В той же час при високих швидкостях та малому прискоренні гальмування інтервал починає збільшуватись. Таким чином, координатні системи є найбільш ефективними на високошвидкісних магістралях, а також на ділянках зі змішаним рухом. Проте впровадження таких систем можливе лише після доказу їх функціональної безпеки та техніко-економічного обґрунтування.